З Днем Незалежності, Україно!
до 29-ї річниці Незалежності
«СРСР – це Рим, який впаде, а на його руїнах постане незалежна Україна» (у 1937 році зазначив засуджений до смертної кари за творчість представник «розстріляного відродження» Микола Куліш)
Як зазначив у одній із праць відомий український провідник українського націоналізму Дмитро Донцов - « … після довгої дрімучої ночі - нарешті настав світанок для українців ». Так він говорив про ті процеси, які були притаманні в українському суспільстві на початок ХХ століття, які власне і дали початок державотворчим процесам в державі. А саме активізація українського політичного, національно-культурного руху. І безперечно, найбільший вклад у цей світанок зробили українські політичні діячі, які у IV Універсалі проголосили незалежну Українську державу і заявили про свою державу на цілий світ як свідомі громадяни. День незалежності – визначальна дата нашої історії. Вона освячена героїчною долею мільйонів українців, які впродовж століть віддавали життя заради кращого майбутнього прийдешніх поколінь. У ній криється головний смисл українських сподівань, надій і мрій жити у власному домі, злагоді й достатку.
Авторство вислову «Самостійна Україна» належить відомому діячу українського національно-визвольного руху кінця ХІХ – поч. ХХ століття Миколі Міхновському, який 26 лютого 1900 року на Шевченківському святі виголосив промову - Програму українського національно-визвольного руху. Весною того ж року у Львові побачила світ брошура під назвою «Самостійна Україна». Це відбулося в той час, коли в Наддніпрянській Україні переслідувалася українська культура, її діячі, українська мова, преса, а самодержавство взагалі заперечувало права українського народу на самостійне національне існування. Усі, хто знає історію України, пам’ятає, який тернистий і важкий шлях пройшла українська нація до власної державності. Це Українська Держава Павла Скоропадського у 1918-му, Директорія УНР, Злука УНР із ЗУНР, Акт відновлення Української Держави (30 червня 1941 року) - і це лише ХХ століття.
29 років в історії – це мить, це лише чверть століття. Але за цей час ми, українці, встигли стільки пережити, як жоден інший європейський народ. За ці роки пройшли складний час до самоусвідомлення. Можна сказати простими словами: ми довго пізнавали себе в новій якості, вчилися демократії, здійснюючи інтеграцію в Європу. Україна достойна посісти чільне місце серед європейських країн, як це було за славного князя Ярослава Мудрого, якого називали тестем Європи, і його так називали не лише за шлюбні зв’язки, а й за вміння вести внутрішню політику: при якому авторитет України був на найвищому рівні.
Прослідковуючи історію нашої держави знову і знову переконуємося, що на різних її етапах завжди були люди, які її творили, які жертвували ради цього своїми життями, і такі, які просто користалися з того, або своєю байдужістю зводили нанівець нівелювали те, що творили, зберегли і пронесли до кращих часів українська інтелігенція, простий український народ. Історичні уроки мають знати, викарбувати собі на серці та в свідомості, передусім, посадовці усіх рівнів. Адже історія усіх країн і народів свідчить про те, що міцність кожної нації, її існування ґрунтуються на патріотизмі, релігії, на любові до народу до своєї віри, історії та культури. Бо саме вони мають дати відповідь на риторичне питання – якою вони отримали і в якому стані передадуть оту державність нащадкам.
У цей знаменний день прийнято вшановувати пам'ять борців – синів і дочок України, які своїм прикладом наблизили для нас жадану тисячоліттями незалежність: герої Майдану, козаки, герої Крут, Шевченко, Грушевський, мільйони, які поклали свої голови за ідею незалежності, а також жителі Тинного зробили величезний внесок в процес створення незалежної України.
Протягом усього існування СРСР – у Дисидентські течії, куди входили представники правозахисних, релігійних та націоналістичних об’єднань та організацій, які мирними методами довели справу до кінця усіх попередніх поколінь - Державотворення. Левко Лук’яненко, професійний юрист, який за ідею незалежності був засуджений до камери смертників свого часу зауважив, що Бог подарував Україні незалежність, бо знає тернистий шлях нашого народу через боротьбу та тюремні строки до того, щоб на політичній карті світу з’явилася держава із власними кордонами під назвою - Україна. Бо у своїй хаті – своя правда і воля, і нині, коли в останнє двадцятиліття вивчені архівні документи - в школах учні вивчають історію України таку, якою вона була насправді.